Вперше після Другої світової війни та cтворення держави Ізраїль у світі з'явилися десятки тисяч єврейських біженців. Для деяких із них це друга евакуація - перша була 1941-го від нацистів, друга - навесні 2022-го від росіян.

Ми запрошуємо вас на зустрічі з цими двічі біженцями, які пережили Голокост, що готові поділитися своїми неймовірними історіями з двох епох. На ваших очах творитимеся "єврейський" літопис російсько-української війни, про яку через роки напишуть книги та наукові монографії.

Все це буде потім, але сьогодні ви відчуєте живий подих історії – цей момент дорогого коштує.

102 роки виповнилося недавній киянці, а нині ізраїльтянці Добі Юхимівні Губергріц.

У дитинстві вона на власні очі бачила, як будувався Дніпрогес, у 1941-му
евакуювалася до Узбекистану, одразу після визволення Києва допомагала
відновлювати Хрещатик, а потім майже півстоліття пропрацювала вчителькою російської мови та літератури. З початком російського вторгнення Доба Юхимівна спорудила між внутрішніми стінами квартири подобу бункера з картону, кинувши туди матрац. Коли з'явилася можливість евакуації, на збори їй дали дві години. Встигла. Куди їде - не знала, водії змінювали маршрут на ходу. У підсумку опинилася в
Кишиневі, звідки прилетіла до Ізраїлю.

Приземлившись на Землі обітованій, Доба Юхимівна стала справжньою зіркою - найстаріша репатріантка з України. Незважаючи на поважний вік, вона регулярно телефонує колишнім учням, багато читає і стежить за новинами з двох фронтів - ізраїльського та українського. Не перестаючи дивуватися, як на другому віку її життя могли статися дві війни за два роки...

Експерти та запрошені гості:
Валерія Дікштейн - голова українського відділення ZAKA
Григорій Рейхман - ізраїльський історик, перекладач
Євгенія Ноженко - голова єврейської громади Бейт-Ам, Полтава
Олена Царовська, екскурсовод, Україна - Німеччина

Для заслуженої вчительки України Світлани Петровської ранок 24 лютого 2022 року розпочався з поховання друга – дисидента, Героя України, відомого літературознавця та екс-міністра культури Івана Дзюби. Потім були десять днів у сховищі, перебування в якому після операції на хребті перетворилося для жінки на тортури. Шлях до кордону зайняв 26 годин, а протитанкові їжаки, надовби і блокпости нагадали першу евакуацію з Києва – у липні 1941-го.
Біженців розселили в одному з готелів Будапешта, де засновниця українського Товариства Януша Корчака, лауреатка Ордена Посмішки Світлана Петровська від ранку до ночі опікувалася дітьми, які перебували в жахливому психологічному стані.

Кінцевою точкою маршруту став Берлін, де живе донька нашої героїні – Катя Петровська, відома німецька письменниця, лауреатка премії Інгеборг Бахман – однієї з провідних у світі німецької словесності.

Експерти та запрошені гості:
Д-р Борис Забарко – історик, лауреат українського ордена «За заслуги» та Федерального хреста Німеччини, голова Всеукраїнської асоціації євреїв-колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів.
Марат Страковський – член президії Київської міської єврейської громади.
Наталія Гривняк – журналістка і продюсерка, засновниця InFeatures Story Production.
Еміль Крупник – поет, бард, член Спілки письменників Ізраїлю.

У липні 1941-го 16-річного учня ремісничого училища Песаха Шенгайта відправили рити окопи поблизу Дніпропетровська. Однак німці наближалися, і незабаром завод, де працював батько, евакуювали за Урал. А з ним і сім'ю інженера. Подорож у теплушках тривала місяць, кінцевою точкою стала крихітна станція Нейво-Шайтанськ – там запустили завод, що випускав саперні лопатки, на якому Песах пропрацював до 1948 року, інколи ночуючи просто в цеху.

Вторгнення Росії 24 лютого 2022 року 96-річний Петро Беніамінович зустрів у Києві. Спускатися в підвал уже не міг, але евакуюватися спочатку відмовлявся. Про те, як довелося в юності тікати від німців за Урал, а в старості – від росіян за Майн, розповіли сам реб Песах і його син – виконавчий директор Київської міської єврейської громади Анатолій Шенгайт.

Експерти та запрошені гості:
Ілля Гольберг – ізраїльський фахівець у сфері безпеки, який займався евакуацією з Києва.
Д-р Марк Фрайман – колишній заступник Генерального прокурора Онтаріо, екс-президент Канадського єврейського конгресу.
Юрій Корогодський – український історик, публіцист
Григорій Рейхман – ізраїльський публіцист, перекладач.

14 липня цього року пішла з життя засновник та директор харківського музею Голокосту, заслужений працівник культури України Лариса Фаліївна Воловик. Незадовго до смерті вона записала ролик, розповівши про дві свої евакуації.

Восени 1941-го маленькою дівчинкою Лариса тікала з батьками з невеликого містечка, назва якого відома сьогодні всьому світу: Бахмут.

А 24 лютого минулого року 83-річна жінка прокинулася від незвичайних звуків, прийнятих нею за гуркіт грому. Але то була не гроза, а війна. За кілька днів вибиті у квартирі вікна не залишили подружжю вибору. Навіть речі зібрати не встигли, в кишені пальто Лариси Фаліївни дзвеніли два ключі – від квартири та першого в Україні музею Голокосту. Потім був перевалочний пункт у Молдові, репатріація до Ізраїлю та… Про решту ви дізнаєтесь під час меморіального ефіру, присвяченого нашій героїні.

Для киянки, виховательки єврейського дитячого садка Ольги Мазуренко війна розпочалася о 5.30 ранку з гуркоту вибухів. Батьку Ольги – 85 років, прикутій до ліжка мамі – 86. Леонід Володимирович вже мав досвід евакуації – у 4 рочки йому довелося тікати з Севастополя під німецькими бомбами. Зараз, будучи заступником директора з науки Українського НДІ міського господарства, їхати з Києва він не хотів. Та й як, якщо дружина не може навіть сісти до автобуса. Про перипетії довгої подорожі до Молдови та репатріацію до Ізраїлю розкажуть наші герої.

Експерти:
Д-р Ірина Шихова – директор Єврейського музею Молдови
Софія Гугелєв – художниця, волонтер, у минулому – генеральний директор торгової палати Ізраїль – Японія
Марат Страковський – член президії Київської міської єврейської громади

Будинок Інни Затолоки у Маріуполі розбомбили ще 18 березня минулого року, а 8 квітня прямим попаданням з міномету було зруйновано будівлю у порту, де ховалася жінка. Причому не сама, а з 86-річною тіткою та її 93-річним чоловіком-блокадником.

Артилерія, крилаті ракети, міномети, корабельна артилерія – вони витерпіли все… Про те, як вдалося вирватися з обложеного міста, розповіла сама Інна та її тітка – Ельвіра Михайлівна Борц, яка була врятована сусідами-українцями у роки Голокосту.

Експерти:
Ілля Гольберг – ізраїльський фахівець у сфері безпеки, який займався евакуацією з Києва
Нателла Андрющенко – голова єврейської громади Білої Церкви, директор школи «Міцва-613»
Юрій Корогодський – історик, публіцист

Сім років було харків'янину Леву Тумаркіну, коли до його міста прийшла війна. Через 80 років Леву Вульфовичу довелося згадати про те, як жилося під бомбами, як сиділи у підвалі та збирали документи у тривожну валізку. Тоді, тікаючи від Вермахта, наш герой з мамою і двома братами місяць провів у теплушці, що прямувала до Нижнього Тагілу.
А в березні 2022-го 87-річний Тумаркін дві години йшов пішки зі скандинавськими палицями до евакуаційного автобуса, який вирушав до Львова. Але це місто не стало кінцевою точкою у його довгій подорожі.

Про те, яку шкоду завдав Російський світ найбільшому російськомовному місту України, розповіли експерти – фінансист Станіслав Глузман, найкращий гід Харкова Максим Розенфельд, та голова організації «Кнафей емуна» Одая Хальфон, за допомогою якої з міста евакуювалися 5000 осіб.

Героїня випуску – вчитель математики з Маріуполя Ірина Полюшкіна, яка майже місяць провела у підвалі, пережила обстріли та авіанальоти, була контужена, допомагала гасити пожежі та ховати сусідів, а одного разу ледь не потрапила до створеного окупантами «відділу зачистки». На очах її дочки-школярки загинули 8 людей, а паралізована мама, що пережила Голокост, пролежала кілька тижнів на підлозі при п'яти градусах морозу, і мало не згоріла, коли у будинок був черговий приліт.

Експерти:
Максим Баришніков – співзасновник ініціативної групи Громадського хабу «Геть Росію з ООН».
Анна Вішнякова – екс-радниця глави МЗС України з питань ксенофобії та антисемітизму, наразі вивчає проблеми пропаганди та підбурювання до геноциду.

Герой випуску - народний артист України, режисер та актор легендарної у 1990-х команди КВК Дніпропетровського університету Євген Чепурняк. Рік тому Євген евакуював до Ізраїлю батьків, які пережили Голокост, и яким на двох 187 років.

Експерти:
Д-р Ігор Щупак, директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», постдокторант університету Торонто, член Українсько-Німецької історичної комісії, заслужений працівник освіти України.

Аліса Ростовцева – координатор освітніх та благодійних програм синагоги Маріуполя, яка допомагала евакуювати з вже окупованого міста літніх та немічних євреїв.

Марат Страковський – член президії Київської міської єврейської громади, який відповідає за реалізацію низки благодійних проектів.

Герой випуску – Борис Михайлович Забарко – відомий історик, заслужений діяч науки та техніки України, автор понад 200 книг та статей, лауреат премії Національної академії наук, ордену «За заслуги» та Федерального хреста Німеччини, голова Всеукраїнської асоціації євреїв-колишніх в'язнів гетто та нацистських концтаборів.

Експерти:
Д-р Анатолій Подольський – директор Українського центру вивчення історії Голокосту.
Д-р Марк Фрайман – колишній заступник Генерального прокурора Онтаріо, екс-президент Канадського єврейського конгресу.
Д-р Зеев Ханін – політолог, науковий керівник Інституту євро-азіатських єврейських досліджень, професор Аріельського університету.
Д-р Артем Федорчук – директор міжнародного центру єврейської освіти та польових досліджень.
Д-р Ірина Шихова – директор Музею історії євреїв Молдови.
Григорій Рейхман – ізраїльський історик, перекладач.